Нині Божа Любов всіх до себе пригорне,
В Храм згорьовані, хворі, невтішні прийдуть.
Як терновий вінок, смуток душу огорне,
Чисті сльози на рани Христові впадуть,
Хресні муки тяжкі і нелюдські страждання...
Плащаницю встелили весняні квітки,
І заплакав весь світ у жалобнім прощанні
З Тим, Хто Істину людям приніс на віки.
Сину Божий! Яке невимовне терпіння
Ти пройшов, щоб ці муки пекельні знести.
Хай Твій приклад додасть нам сьогодні сумління,
Щоб свій хрест нелегкий на цім світі нести.
Надія Кметюк,
Коломия, Україна
Надія Кметюк (нар. 1961р.) - авторка поетичних збірок “Божі очі” (1996) та “Ave Маріє” (1998), лауреатка премії ім. М. Підгірянки в галузі літератури та мистецтва обласного товариства “Просвіта”.
Нещодавно вийшла друком збірка вибраних творів поетеси:
Надія Кметюк. Молитви Надії: духовна поезія. — К: Лелека, 2012. — 64 с. — іл.
Ця тяжкохвора жінка мешкає зі старенькою мамою у містечку Коломия на Івано-Франківщині. Вже багато років Надія не виходить із дому, ув’язнена хворобою... проте у світ, ніби птахи Божі, полетіли її вірші.
З дозволу авторки розміщую в мережі її твори. Сама Надія не вміє користуватися комп’ютером.
Добре слово - надихає, окрилює і підтримує. Якщо ви захочете написати цій людині, надіслати їй листівку до свята, підтримати морально або матеріально, опублікувати її твори в часописі, альманасі чи на інтернет-ресурсі, пишіть на мій мейл zorianazhyvka@ukr.net і я надам Вам її домашню адресу.
ЗЖ
Прочитано 3921 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я не своя - Надежда Горбатюк Читала 3-Царств гл.6 ст.7 и размышляла о благоговении и почитании Бога Его народом даже во время строения храма. И вдруг словно кто-то повернул рычаг:)), мысли потекли в совершенно другом направлении. Так родился стих "Молитвенные изменения". Написав его, я задумалась:"Как же так! Я же только-что размышляла совершенно о другом!"
Было бы логично, если бы пошли строки стиха на эту тему, но стих родился о другом...
Вот так продолжая размышлять, пришли на память слова Писания "вы не свои", а вслед за ними - этот стих "Я не своя".
И уже чуть позже, я поняла, что имея в своем пользовании чашку, я наполняю ее содержимым по своему желанию, будь то вода, молоко или чай. Не чашка мне диктует условия, что в нее налить, но я ею распоряжаюсь. Вот так и мы:))). Господь Сам знает, что и когда в Свой сосуд влить. Слава Ему! Аллилуйя!!!